Смартфон падає долілиць — і на дисплеї проступає “павутинка” тріщин. У мережі радять різне, та одна з найпопулярніших порад — використати суперклей — звучить логічно, але на практиці обертається ризиками для пристрою.
Про це пише SlashGear.
Реклама
Чому суперклей — погана ідея та що робити натомість
Суперклей (ціаноакрилат) дійсно здатен “стиснути” тріщини або прихопити відшарований край панелі, проте рідкий склад легко просочується всередину корпуса. Краплі можуть потрапити в розмовний динамік, фронтальну камеру, датчики чи під кнопки, спричиняючи незворотні пошкодження. Після застигання клей практично неможливо видалити без професійних інструментів, а нагрівання від компонентів смартфона лише прискорює деградацію клеєного шва та здатне викликати корозію окремих матеріалів.
Додатковий мінус — мутний наліт, який залишає ціаноакрилат на склі: він погіршує прозорість дисплея і може впливати на чутливість сенсора. Надлишок клею здатен протиснутися крізь мікрощілини біля кнопок керування чи зарядного порта, фактично виводячи їх з ладу. Тому ідея “дешево підклеїти” екран часто закінчується дорожчим ремонтом.
Найбезпечніший шлях після пошкодження — заміна дисплея у сервісному центрі. Професіонали зазвичай працюють з оригінальними або OEM-комплектуючими та повертають пристрою вигляд і функціональність, близькі до нових. Якщо бюджет обмежений або потрібне тимчасове рішення, доречно акуратно наклеїти загартоване скло або прозору термостійку плівку: це допоможе утримати уламки та запобігти подальшому розповзанню тріщин до моменту повноцінного ремонту.
Нагадаємо, смартфон iPhone постійно поруч із нами — у кишені, на столі, у ліжку чи навіть у ванній кімнаті. Через це на його поверхні накопичуються пил, жир, мікроби та залишки вологи, які непомітно псують вигляд і роботу пристрою.
Також ми писали, що поява фіолетової плями або цятки на екрані iPhone — майже завжди ознака пошкодження внутрішніх шарів дисплея, а не просто подряпин на склі. Такі дефекти не зникають після очищення і не підлягають виправленню програмними засобами.
