Попри усі принади Країни Вранішнього Сонця, Україна все одно виявилася кращою.
Японія – не просто одна з найбільш економічно розвинених та благополучних країн світу. Це також суспільство із дуже самобутньою культурою, до якої європейцям важко звикнути.
Українка Юлія, яка жила, навчалася та працювала в Японії, у відеоподкасті “Повертаємось з Японії в Україну. Наші 5 причин” разом з подругами детально пояснила, чому вирішила повернутися на Батьківщину. І причин у дівчат назбиралося не 5, а значно більше.
Серйозне погіршення здоров’я через погану медицину
Юлія розповідає, що за час перебування в Японії її здоров’я постійно погіршувалося, а лікарі не намагалися лікувати причину, обмежуючись виконанням мінімального лікувального протоколу. Інші дівчата у відео погоджуються, що японська медицина часто не виходить за рамки формальних інструкцій, і пацієнт змушений сам наполягати на лікуванні.
“Перше – це здоров’я. Воно в мене дуже погіршилося, бо мене ніколи не могли долікувати. Якщо все виходить за межі протоколу, вони просто не знають, що робити”, – розповіла Юля.
Робоча культура, яка ігнорує фізичний стан працівника
За словами Юлії, навіть серйозні захворювання не є підставою для повноцінного лікарняного. Інші дівчата підтверджують, що в Японії вважається нормою працювати з температурою: просто треба прийти на роботу у масці. При цьому за вимушено взятий лікарняний японці відчувають провину.
“Коли в мене була температура під 39 і вже запалення легень, мені дали лікарняний на тиждень. Потім сказали: просто одягніть маску і ходіть”, – згадує дівчина.
Расизм і ксенофобія щодо іноземців
За словами Юлі та інших учасниць відео, йдеться не про поодинокі випадки, а про систему, коли такі ситуації трапляються постійно – у побутовому спілкуванні, в метро, лікарнях і державних установах. Зокрема, дівчата згадують, що деякі японські “активісти” на вулицях роздають іноземцям листівки з образами на їхню адресу.
“В [місті] Кобе білим іноземцям роздавали записки, що українці живуть на податки [японців] і є дармоїдами. Поліція просто сказала: “Но-но-но, поганий японець”, і відпустила його додому”, – згадує власний досвід одна з дівчат.
Сексизм та гендерні ролі, вшиті в культуру
Жорстке розподілення гендерних ролей та дискримінація жінок, за словами дівчат, міцно вшиті у японську культуру і навіть у мову.
Одна з дівчат навела приклад: слово “дешево” пишеться ієрогліфом, що складається з двох елементів, один з яких означає “жінка”, а другий означає “дах”, намальований над жінкою. Тобто “дешево”, це коли “жінка під дахом” – в утриманні/контролі. В іншому прикладі ієрогліф, що означає “шум” або “галасливий хаос”, записується символами, які означають трьох “жінок” під одним “дахом”.
“Я так не люблю сексизм, який просто закодований в кандзі (японське ієрогліфічне письмо – УНІАН), мову. Що є особлива граматика чисто для жінок, чисто для чоловіків. Мене так бісило, коли японки мене виправляли: “Тобі не можна так казати. Так розмовляють чоловіки”, – розповіла дівчина.
Психологічний тиск і відсутність турботи про ментальне здоров’я
За словами Юлії, поняття ментального здоров’я в Японії фактично не існує. Вона розповідає, що навіть очевидні ознаки виснаження та депресії японцями сприймалися як проблема самої людини, а не як привід для допомоги чи підтримки.
“Ментальне здоров’я в Японії – це щось неіснуюче. Тобі можуть сказати: ти раніше була життєрадісна, а тепер ні – змінюйся назад. Навіть якщо ти хвора”, – розповіла українка.
Самотність і жорстко регламентовані соціальні контакти
Усі дівчата сходяться на тому, що соціальне життя в Японії дуже формалізоване. Спонтанні зустрічі навіть з друзями майже неможливі, а будь-яке спілкування потребує планування заздалегідь, що посилює відчуття ізоляції.
“Мені самотньо, я живу одна. Тут навіть, щоб піти повечеряти [з подругою-японкою], треба домовлятися за два тижні. В мене ніколи не було жодної спонтанної зустрічі з японцями”, – каже Юля.
Клімат і погода, які постійно виснажують
Юлія розповідає, що висока вологість і спека в Японії створюють постійне відчуття задухи навіть уночі. За її словами, організм не має можливості нормально відновлюватися, оскільки різниці між денною і нічною температурою майже не відчувається. Цей клімат вона називає одним із чинників постійної втоми та погіршення самопочуття.
“Коли до мене приїздила сестра, в мене був кондиціонер, який літом пахав 24 на 7. І в нас у кімнаті було прохолодно. Сестра вирішила відкрити вікно, бо запітніли вікна, відкрила його і одразу закрила та каже: “Юля, там сауна!”. Ми вийшли на вулицю – і це було те саме, що з простої кімнати зайти в сауну. І це була ніч. Я взагалі не знаю, що таке прохолодна ніч у Японії”, – згадує українка.
Секти та нав’язлива “дружелюбність”
Окремо у відео згадується проблема релігійних сект. Дівчата пояснюють, що за зовнішньою ввічливістю часто ховаються релігійні або напіврелігійні організації, які активно шукають контакт з іноземцями.
“Дуже часто до тебе підходять максимально милі люди, а потім виявляється, що це секта і тебе просто намагаються затягнути”, – розповіли дівчата.
Нав’язування розмов про війну в Україні
Юлія та інші учасниці відео зізнаються, що їх виснажували постійні розмови про війну. Японці знову і знову порушували тему, ставили одні й ті самі питання або робили болючі коментарі.
“Мене втомило, що при кожній зустрічі мені нагадують: у вас війна, а вона ще не закінчилась? Я і так це знаю!”, – обурилася дівчина.
У підсумку дівчата доходять спільного висновку: Японія дала їм досвід, але забрала відчуття безпеки, підтримки та внутрішнього спокою.
Інші розповіді про досвід українців за кордоном
Як писав УНІАН, українка, яка тривалий час живе в Іспанії, розповіла, чим її здивувала ця країна. Зокрема для неї стало сорпризом те, що іспанці можуть цілувати незнайомих людей при знайомстві, не знімають вуличного взуття вдома і часто кажуть “завтра”, маючи на увазі, що не будуть цього робити ніколи.
