Тепер французький науковець мріє взяти участь в експедиції на Марс.
Французький астробіолог Сипрієн Версьо вважав, що перед відправкою на антарктичну станцію йому доведеться пройти базовий курс навиків виживання. Проте замість лекцій його команда опинилася в серії екстремальних тренувань: рятування потопаючого, гасіння вогню в тунелі, евакуація постраждалих у задимленому приміщенні. І все це — під наглядом психологів, які оцінювали реакції учасників.
“Ми були в темній кімнаті з імітацією крику по допомогу, а коли прибігли — лежала людина з бензопилою поруч і кров’ю на руці. Це був актор, але виглядало дуже правдоподібно,” — згадує Версьо.
Ще більшим було здивування 27-річного аспіранта, коли саме його призначили керівником наукової команди з 13 осіб на станції Конкордія — одній з найвіддаленіших на континенті. Усе через те, що саме він найкраще впорався із серію цих практичних тестів.
Зима на антарктичній станції — це повна ізоляція, темрява протягом трьох місяців і температура до -80°C. Всі м’які деталі літака замерзають, тому польоти стають неможливими.
“Ми знали: якщо щось трапиться, допомоги не буде,” — каже Версьо.
Щоб вижити, навіть сніданок стає актом турботи про тіло: хліб, п’ять яєць, шоколад і родзинки — щоб не замерзнути під час кількагодинних прогулянок у морозну пітьму. А перед виходом — дзеркало біля дверей, щоб перевірити: жодної відкритої ділянки шкіри, інакше обмороження — за секунди.
А от для американки Лорен Ліпума, яка працювала редакторкою єдиної антарктичної газети The Antarctic Sun на базі Мак-Мердо, усе було не так драматично. Влітку на базі мешкає до 1000 людей — майже як у місті. Ліпума подорожувала з вченими, писала статті про дослідження пінгвінів (які крадуть камінці один у одного для гнізд!) і навіть занурювалась у крижану воду з біологами в сухих костюмах.
Тут навіть з’являється своя “антарктична мова”: “фреші” — це овочі й фрукти з материка, “Полі” — ті, хто працює на Південному полюсі.
І все ж найбільше в Антарктиді вражає не холод, а краса, зізнаються вчені. “Місячне світло, що відбивається в снігу, наче він зроблений з того ж матеріалу, що й зорі,” — згадує Версьо. А ще — тиша, спокій, і відчуття справжньої причетності. “Це як жити на іншій планеті,” — каже він.
Попри складність роботи на антарктичних станціях, багато вчених прагнуть повернутися на крижаний континент знову, а потім ще раз і ще раз. Декому здається, що світ за межами Антарктиди надто гучний і метушливий. Тут усе просто: ти, твої обов’язки і космічна краса довкола.
Сипрієн Версьо зізнається, що після досвіду життя на антарктичній станції вн охоче вирушив би і на Марс, якби була така можливість.
Інші цікаві розповіді мандрівників
Як писав УНІАН, американська туристка відвідала усі країни Європи і розповіла, які їй не сподобалися. Три з чотирьох “поганих” країн виявилися сусідками України.
Також ми наводили розповідь британки, яка кілька років тому переїхала в Україну і була змушена розпрощатися з деякими міфами про Україну, які вона мала.
