Термінал Northern Lights в Ейгардені. Джерело: Northern Lights
Поки більшість країн лише розмірковують над тим, як досягти кліматичної нейтральності, Норвегія перейшла до вельми специфічної, але дієвої практики. У межах проєкту Northern Lights («Північне сяйво») стартувала ін’єкція біогенного вуглекислого газу, який отримують не з промислових димарів, а безпосередньо в процесі очищення стічних вод. Це перший у світі випадок, коли вуглець із каналізаційних систем стає частиною комерційного ланцюжка вловлювання та зберігання (CCS).
Головним постачальником «сировини» став об’єкт компанії Veas, розташований неподалік Осло. Це найбільша в країні очисна споруда, що обслуговує понад 800 тисяч мешканців. Замість того, щоб дозволити вуглекислому газу, який утворюється під час обробки відходів, випаруватися в атмосферу, його вловлюють, зріджують та готують до тривалої подорожі. З лютого 2026 року логістична компанія Inherit забезпечує доставку цього газу на термінал в Ейгардені (Øygarden).
Логістика на глибину 2.6 кілометра
Процес утилізації виглядає як сценарій науково-фантастичного фільму про порятунок планети, але з дуже прагматичним підходом. На терміналі в Ейгардені CO2 вивантажують у наземні резервуари. Далі газ прямує трубопроводом довжиною близько 100 кілометрів до морських сховищ. Фінальна точка — закачування на глибину 2600 метрів під морське дно Північного моря.
Вуглекислий газ зі стічних вод зберігається на глибині 2600 метрів під морським дном. Ілюстрація: Northern Lights
Проєкт Northern Lights є спільним підприємством енергетичних гігантів Equinor, Shell та TotalEnergies. На першому етапі система розрахована на зберігання до 1.5 млн тонн вуглекислого газу на рік. Хоча потужність планують розширити до 5 млн тонн, пілотний «каналізаційний» проєкт поки що оперує скромними цифрами — до 7000 тонн CO2 на рік. Проте важливий не обсяг, а прецедент: біогенний вуглець вважається «чистішим» за викопний, оскільки його видалення з циклу фактично створює негативні викиди.
Частина великої гри під назвою Longship
Ця ініціатива не є ізольованим експериментом. Вона інтегрована у масштабну державну стратегію Longship, названу на честь кораблів вікінгів. Мета уряду Норвегії — створити повноцінну інфраструктуру, якою зможуть користуватися приватні компанії з усієї Європи. Northern Lights вже має угоди з кількома європейськими промисловими гравцями, які готові платити за те, щоб їхні викиди назавжди залишилися під товщею океанічного дна.
Судно для транспортування рідкого CO₂. Ілюстрація: Northern Lights
Використання біогенного вуглецю зі стічних вод демонструє, що технології CCS виходять за межі важкої промисловості. Тепер навіть комунальні підприємства можуть стати частиною глобального ринку зберігання вуглецю. Для пересічного мешканця Осло це означає, що його щоденні побутові потреби, як не дивно, тепер допомагають зменшувати парниковий ефект, хоча й у такий незвичний спосіб.
