Взуття з грибниці. Чому я втомилася від екомаркетингу, але в це повірила

22 Квітня, 2026

На Міланському тижні дизайну показали черевик, який буквально виріс у лабораторії. І ніякого прихованого пластику.

Взуття з грибниці. Чому я втомилася від екомаркетингу, але в це повірила Фото: Lars Dittrich

Щоразу, коли черговий бренд голосно заявляє про нову колекцію з «веганської шкіри», я не звертаю на це увагу. Бо якщо копнути трохи глибше пресрелізів, зазвичай виявляється, що ця екоінновація — це старий поліуретан, у який для красивої історії додали жменю яблучного чи кактусового жмиху.

Ми всі дорослі люди й чудово розуміємо, як працює сучасний грінвошинг. Тому новину про те, що на Міланському тижні дизайну покажуть взуття з міцелію, я спочатку пропустила з черговою порцією скепсису.

Але потім я вчиталася в деталі, і мій внутрішній цинік трохи попустився.

Взуття з грибниці. Чому я втомилася від екомаркетингу, але в це повірила Фото: Lars Dittrich

Річ у тім, що Брюссельський вільний університет (VUB) та Королівський оперний театр Ла Монне зробили дещо справді дивне. Вони не просто натягнули шматок вирощеного гриба на звичайну гумову підошву, щоб відзвітувати про сталий розвиток. Вони створили черевик, який повністю складається з чистого міцелію. Тобто коренева система грибів тут працює не як декоративна обгортка, а як несуча конструкція.

Уявіть собі цю колаборацію: з одного боку мікробіологи та дослідник-дизайнер Ларс Діттріх, які вовтузяться зі своїми чашками Петрі, а з іншого — Марі Де Райк, головний швець оперного театру, яка звикла працювати зі шкірою, колодками та традиційним ремеслом. Два абсолютно різні світи зіткнулися, щоб змусити живий мікроорганізм прийняти форму функціонального взуття. На це пішло два роки. Два роки спроб змусити матеріал, який у природі росте плоскими листами, перетворитися на об’єкт, здатний витримати вагу людини.

Щоб черевик не розвалився, Діттріх використав два різні штами грибів. Один змусили рости як щільну піну — з нього сформували підошву, яка тримає навантаження без жодної додаткової арматури чи клею. Інший штам виростили у вигляді еластичного листа, що нагадує шкіру, і пустили на верхню частину.

Взуття з грибниці. Чому я втомилася від екомаркетингу, але в це повірила Фото: Lars Dittrich

Мені подобається, що вони не намагаються видати цей прототип за щось звичне і глянцеве. Черевик виглядає підкреслено брутально: відкриті шви, видима багатошаровість, нерівні краї. Він чесний у своїй недосконалості. Дизайнери ніби кажуть: так, це виросло в лабораторії, воно живе за своїми правилами, і ми не будемо маскувати це під ідеальні фабричні туфлі.

Ларс Діттріх сам визнає, що це радше концептуальна заява — фіксація того, що наука взагалі здатна сьогодні зробити з біоматеріалами.

А для майстрів з опери Ла Монне це взагалі був виклик. Марі Де Райк зізналася, що перші зразки міцелію були далекі від того, з чим можна нормально працювати. Але вони вперто адаптували свої багатовікові техніки ламінування шкіри під цей новий, незрозумілий матеріал, бо театр має стратегію «Зеленої опери» і реально шукає способи створювати костюми без шкоди для планети.

Увесь цей проєкт показують у Dropcity — центрі архітектури та дизайну, що ховається в старих тунелях Центрального вокзалу Мілана. Там не просто поставили черевик на підсвічений подіум, а відтворили атмосферу діючої біолабораторії. Ти ніби стоїш і дивишся, як перетинаються біологія і мода, від перших культур у пробірці до готового виробу.

Взуття з грибниці. Чому я втомилася від екомаркетингу, але в це повірила Фото: Lars Dittrich

Ларс Діттріх зараз працює на дуже тонкій межі — він створює абсолютно нову категорію матеріалів, намагаючись не скотитися в дешеві гасла про «альтернативу пластику». І хоча ми навряд чи підемо купувати такі грибні черевики в найближчий торговий центр вже завтра, сам факт того, що це технічно можливо, дає надію. Принаймні на те, що колись «екологічне взуття» перестане означати взуття з нафтопродуктів.

Поділитися

Підписуйтесь на UkrMedia в Telegram.

⚡ Пульс читачів